Практикуючий психотерапевт
в Діалоговій Моделі
Гештальт Терапії

Про меня, Все услуги, Все статьи
Запись на личную консультацию в Киеве +380632446178
Задать вопрос
Подать заявку на участие в семейной терапевтической группе "Кто Сверху?"
Подать заявку на участие в терапевтической группе
Консультация психолога по скайп
У тебя есть глаза, чтобы видеть других людей, но тебе нужно зеркало, чтобы увидеть самого себя

Ви є тут

Что нам делать?

Первинні вкладки

    Здравствуйте. У меня такая проблема. Живу я (18 лет) со своей мамой и старшей сестрой (20 лет), в однокомнатной квартирке.
    Отец живет с другой семьей.
    Сестра учится в университете на 4 курсе. Со школы ни с кем не общается, друзей нет. В садике дружила с девочками, вместе они пошли в школу, но она как-то отвернулась от них, стала очень замкнутой, совсем перестала с кем-то общаться. Проблемы в семье тоже с детства, со мной и с мамой она конфликтует.
    Сейчас все стало намного хуже. Уже несколько лет сестра не общается со мной и с мамой (вообще, не словом), сейчас дошло до того, что, когда мы с мамой разговариваем, или мама к ней обращается, она начинает мугыкать, или кричать, что бы ни слышать ничего. Дома постоянные скандалы устраивает.
    Один раз нас с мамой в туалете закрыла. Вызывала милицию, кричала, что ее избивают, хотя не смогла показать никаких синяков ( ее пальцем никто не трогает), если к ней прикоснутся, сразу в милицию звонит, поэтому всячески стараемся ее не трогать. Если прикоснёшься к ее вещам, она сразу начинает их стирать, вытирать. Недавно взяла свою кровать, начала ее тянуть в центр комнаты, мама ее останавливала, сестра на нее лампой замахнулась. Я в слезах скорую вызвала, они сказали, что сделать ничего не могут, она может отказаться от помощи. Мне действительно страшно, что в следующий раз она схватится за нож. Живет она за счет отца, он ей полностью верит, верит, что мы издеваемся над ней, бьем. Хотя сам не приезжает ( вот так он переживает). У него два дома, забрать он ее не хочет. Я его уже год не видела, перестала с ним общаться. У нас одна комната, встаем мы рано ( я в шесть, мама еще раньше): мама на работу, я в институт. Сестра встает позже. Сидит за своим ноутбуком, только около двенадцати ложится, вместо того, что бы пойти на кухню, мешает спать, шумит. И так каждый день!
    Сил уже никаких нет. Я пару раз из дома уходила, но ради мамы сразу возвращалась. Каждый день, круги ада дома. Говорить она не хочет, все бессмысленно. Мама пытается, но бесполезно, сразу истерика. Мама говорит, что, учеба закончится, она ее выставит. Но как, если по закону выселить ее нельзя. Только живем тем днем, что она когда-то съедет. Мне нельзя нервничать, проблемы со здоровьем, из-за этого хуже становится. Все знают нашу проблемы, но помочь никто ничем не может. У моей бабушки, была болезнь на старости: ничего не понимала, очень буйная была. Уже, кажется, что это ей передалось, и она в старости будет такой же. Отец звонит раз-два раза в неделю ей, а так она ни с кем не общается, на нас всю свою злость выливает. К психологу она не захотела идти, с отцом бессмысленно говорить. Вот так каждый день.

    Доброго дня!

    Читаючи вашу історію помітив, що в ній ну абсолютно відсутня ваша сестра емоційно. Ну тобто дуже такий дивний феномен - таке відчуття, що розповідь ваша не про живу людину, вашу сестру, а про бездушний предмет.

    Це не єдине враження.

    Друге враження - це контроль із вашої сторони за вашою сестрою. Не здивуюсь, якщо це симптом вашої родини - надлишковий контроль. Але не візьмусь ставити діагноз, адже це неможливо без живих контактів з нею(родиною) з мого боку.

    Було б дуже цікаво дізнатись про іншу сторону історії, яка взагалі тут не представлена - про історію вашої сестри. Тоді картина буде повнішою.

    Якщо почати відповідати на ваші запитання - "що вам робити?" - то як на мене - ваші складності від того, що ви живете всі разом. Думаю відокремлення житла дасть більше свободи всім учасникам вашої системи.

    Щодо симптомів, які ви описуєте по відношенню до вашої сестри, то вони місцями звучать на психіатричні, але це повинен дати відповідь профільний психіатр, з яким варто проконсультуватись. І це ще не факт, що обслідувати варто вашу сестру.

    З пситохетаревтичної точки зору - в очі кидається майже абсолютна відсутність спілкування, контакту між вами з мамою і сестрою. Все виглядає так, наче ви з різних планет. Виглядає так із букв, нагадую вдруге. Цілком можливо, що жива зустріч дасть дещо інше розуміння. 

    Як я вже писав, я зовсім не помітив в вашому тексті почуттів. Таке відчуття, що зі мною говорить робот, а не людина, в якої є злість, сум, біль, відчай. Від цього мені страшно. Якщо ваша сестра емоційна, а виглядає на те, а ви ні - тоді від цього і конфлікт. І тоді мені цікаво, що такого відбувається у вашому житті, що емоціям місця немає. І це вже історія не про вашу сестру, а про вас особисто. Про ваші складності і проблеми, можливо травми в минулому, як наприклад згадувана вами історія з розлученням батьків.

    Помітний ваш конфлікт із батьком, претензії в його бік. Думаю це не сприяє тому, що між вами і сестрою можуть налагодитись стосунки.

    Найбільше мене тронула саме беземоційність вашої історії з вашого боку. Як на мене - ваша сестра дає собі раду, здатна звернутись до соціуму(викликає міліцію), облаштовує собі життя наскільки це можливо, не зважаючи на те, що ви їй активно заважаєте.

    До психолога звернулись ви, тому і моя реакція для вас. Не для вашої матері, не для батька, не для сестри, а для вас особисто.

    Мої хвилювання - це страх беземоційності, тривога і співчуття вашому відчаю в неможливості відновити чи змінити ваші стосунки із сестрою. Ваша історія звучить на "скелет у шафі", який сладно вирішити, просто відповівши на питання. Історія вигладає на тривалу регулярну психотерапію (рік мінімум), в якій психотерапевт повинен дізнатись про всю історію і про те, що робить ваше життя саме таким, яке воно зараз є. І лише тоді можливі якісь зміни, після того, як появиться усвідомлення, відновиться чутливість, якщо наявна втрата чутливості і з’явиться свобода вибору і переживання.

    Категории FAQ

    Последние комментарии




    Психолог Киев