Практикуючий психотерапевт
в Діалоговій Моделі
Гештальт Терапії

Про меня, Все услуги, Все статьи
Запись на личную консультацию в Киеве +380632446178
Задать вопрос
Подать заявку на участие в семейной терапевтической группе "Кто Сверху?"
Подать заявку на участие в терапевтической группе
Консультация психолога по скайп
У тебя есть глаза, чтобы видеть других людей, но тебе нужно зеркало, чтобы увидеть самого себя

Ви є тут

Скажіть будь ласка, як боротись з почуттям провини?

Первинні вкладки

    Доброго дня, мене дуже мучить совість перед своїм коханим!
    Я його дуже люблю!
    Зустрічаємось вже більше 4-х років, нещодавно він зробив мені пропозицію, тому почало мучити сумління....
    Отже, 2 роки тому, на зустрічі однокласників, під станом алкоголю я декілька разів цілувалась з своїм однокласником( це моя перша шкільна симпатія, тривала вона всі шкільні роки, аж до самого випускного, під час навчання ми й друзями не були і він ніколи не звертав на мене, як дівчину увагу, думаю це відіграло велику роль). Через рік, на наступній зустрічі однокласників це знову повторилося... сама не знаю як... от пройшло вже 2 роки, а совість досі мучить...З цим однокласником ми не спілкуємось... й бачити я його не хочу, став для мене великою антипатією. Для себе зробила великий висновок, що цього більше ніколи не повториться, дало зрозуміти наскільки сильно я кохаю свого хлопця і нікого іншого мені не потрібно....
    Скажіть будь ласка, як боротись з почуттям провини? В думках часто хочу у всьому зізнатись, але боюсь....((( Чи можна це назвати зрадою, оскільки крім поцілунку нічого не було!!!

    Доброго дня, Аня.

    Є декілька спостережень.
    Совість може мучити в випадку, якщо поцілунок щось значить для вас. В своєму запитанні ви пишете, що ваша перша симпатія вже нічого для вас не значить. Або ви себе обманюєте, або намагаєтесь обманути мене :)
    Якщо не значить - то це хороший привід пробачити собі даний поступок. І якщо це так - тоді і ваш коханий це зрозуміє, якщо ви перед ним вибачитесь. Вам вирішувати, чи потрібно відкривати перед ним те, що насправді нічого не значить.
    Якщо ж таки значить - тоді варто завершити ті стосунки із першим, ну або поступити так, як вам хочеться.
    Для цього варто бути чесним в першу чергу перед собою.

    Щодо страху, - в нього має бути причина, та, що його постійно живить. І це вже складність ваших стосунків з коханим, яка викликає в мене занепокоєння.
    Якщо вам страшно признатись про нічого не значущий поступок в минулому, тоді як ви збираєтесь переживати страх вищого порядку поруч із ним?
    Це вже питання вашої здатності бути поруч із коханим, коли вам страшно.
    На терапії я б задавав запитання "Що такого відбувається між вами, що ваш страх блокує ваші стосунки?".

    Категории FAQ

    Последние комментарии




    Психолог Киев